Трихограма (Trichogramma)
Ціна трихограми:
100.000 шт. = 80 грн.
150.000 шт. = 120 грн.

ОСНОВНІ ШКІДНИКИ

Озима совка (Agrotis segetum Schiff.)

Забарвлення передніх крил метелика варіює від бурувато-сірого до майже чорного. Брунькоподібна, кругла та ниркоподібна плями обрамлені чорною лінією. Поперек крила проходять чотири хвилясті темні лінії. Задні крила – світлі. Розмах крил – 34–45 мм. Яйце – 0,5–0,6 мм, ребристе. Гусениця із 8-ми парами ніг, землисто-сірого кольору із жирним полиском, уздовж спини та з боків темні смуги, завдовжки до 52 мм. Шкіра із дрібно-зернистими гранулами. Голова рожевувата. Лялечка – 16–20 мм, червонувато-коричнева. На клемастері 2 гострі вирости, а з боків по одному темному горбику.

Бавовникова совка (Chloridea obsolete F.)

Метелик розміром 30–40 мм. Передні крила сірувато- жовті, з червонуватим , рожевим чи зеленуватим відтінком. Самець світліший, крила і ниркоподібна пляма темно-сіра, нечітка. Поперечні лінії нечіткі. Задні крила світліші, з бурою смугою біля зовнішього краю, посередині темна місяцеподібна пляма. Яйце діаметром 0,5–0,6 мм, світло-жовте, пізніше зеленувате. Гусениця завдовжки 35–40 мм, мінливого забарвлення від чорного, коричневого і зеленого до жовтого і майже білого; вздовж тіла три широкі темні повздовжніх лінії, піддихальцева смуга жовта; передньогрудий щиток без шипиків, а все тіло з шипиками. Лялечка завдовжки 15–22 мм. Червонувато-коричнева, на клемастері 2 гачко- подібні крючки.

Совка карадрина (Spodoptera esxigua Hb.)

Метелик з розмахом крил – 23–34 мм. Передні крила сірувато-бурі, поперечні лінії подвійні, нечіткі. Ниркоподібна пляма бурувата, округло-рудувато-оранжева. Задні крила білі з рожевим відтінком. Яйце – 0,5 мм, жовтувато-зелене. Кладка вкрита повністю. Гусениця завдовжки 25–30 мм, мінливого забарвлення, від зеленого до коричнево-сірого, на спині тонкі хвилясті повздовжні лінії, з боків широкі темні смуги, а під ними – світло-жовта, на черевних сегментах біля дихалець білі плями. Лялечка завдовжки 13–14 мм, жовтувато-бура, блискуча, на клемастері два невеликі шипи і два маленькі на спині.

Лучний метелик (Pyrausta sticticalis.)

Передні крила метеликів сірувато-коричневі з темно-бурими плямами та жовтуватою смугою уздовж зовнішнього краю. Задні крила сірі. Розмах крил – 18–26 мм. Гусениці зеленувато-сірі, голова чорна зі світлим малюнком, перше грудне кільце із трьома жовтими смужками. Довжина – до 35 мм.

Стебловий (кукурудзяний) метелик (Ostrinia nubilalis.)

Колір передніх крил самиці варіює від блідо-жовтого до світло-коричневого. Задні крила світліші, жовто-сірі. Довжина тіла самиці – 12–15 мм, розмах крил – 27–32 мм. Гусениця із 8-ми парами ніг, жовто-сіра, з темною серединною смугою, завдовжки до 25 мм.

ВИДИ ТРИХОГРАМИ

Trichogramma evanescens («еванесенс»)

«Агробіотехнологія» єдина в Україні вирощує цей вид трихограми. Trichogramma evanescens може підніматися на висоту до 3 м. Тому її використовують переважно на посівах кукурудзи, рідше – на овочевих культурах. Відрізнити її можна за коричневим відтінком забарвлення.

Trichogramma pintoi («пінтоі»)

Піднімається на висоту до 1 м. Ефективно діє на посівах озимих культур, кукурудзи, овочевих плантаціях. Це найпоширеніший вид, який в лабораторних умовах пригнічує всі інші. Але в природі види трихограми не конкурують. Trichogramma pintoi має чорне забарвлення.

Trichogramma dendrolimi («дендролімі»)

Найдоцільніше використовувати в садах, а також на овочевих культурах. Trichogramma dendrolimi піднімається до 5 метрів і вище. Комахи міцно присмоктуються до листка, щоб їх не здував вітер. Однак цей вид дуже вибагливий під час вирощування у лабораторних умовах, оскільки його знищують інші види. Тому крім «Агробіотехнології» більше ніхто в Україні Trichogramma dendrolimi не вирощує. Колір забарвлення – жовтий.

ТЕХНОЛОГІЯ РОЗМНОЖЕННЯ ТРИХОГРАМИ

В лабораторіях трихограму розмножують на яйцях зернової молі (сито троги). З центнера ячменю, зараженого міллю, за 40- 60 днів можна одержати 600-800 г або 30-40 млн яєць цієї комахи (в 1 г міститься 50 тис. яєць).

РОЗВЕДЕННЯ ЗЕРНОВОЇ МОЛІ

Біолабораторії повинні мати ізольовані приміщення для зберігання зерна. Перед одержанням зерна приміщення знезаражують. Щоб запобігти проникненню кліщів, довгоносиків та інших шкідників у лабораторію, зерно знезаражують у медичних горизонтальних автоклавах. Закладають його в мішках (по 50 кг) у камеру, де витримують лід тиском 1-1,5 атмосфери протягом 30-40 хв. Якщо автоклава немає, зерно знезаражують напівсухим способом. Для цього його добре зволожують і висипають шаром 15-18 см на деки, прогрівають протягом 30 хв. В міру підсихання зерно зволожують гарячою водою і безперервно перемішують, щоб воно не підсмажувалося. У товщі зерна температура піднімається до 90О . Заносити зерно без знезараження в приміщення біолабораторї не можна. Міллю зерно заражають в окремих кімнатах у спеціальних ящиках або металевих коритах, куди висипають зерно шаром 10 см. Перед зараженням зерно в ящиках рівномірно зволожують і старанно перемішують. Вологість зерна підтримують обприскуванням водою один раз у три дні. Під час виходу гусениць з яєць зерно припиняють перемішувати, щоб не травмувати їх. В приміщеннях, де проводиться зараження зерна, підтримують температуру в межах 22-26О, відносну вологість повітря – 70-80%, а вологість зерна – 15-16%. Щоб зерно в коритах постійно було м'яким, його періодично (один раз на 2-3 дні) зволожують і перемішують. Через 25-30 днів після зараження в зерні утворюються лялечки і починається літ метеликів сатотроги. Вологість зерна в боксі контролюється за допомогою прикріпленої в зерновій камері коробки, в якій міститься зерно. Цю коробку можна виготовити з металевої сітки. Вона вміщує до 1 кг зерна ячменю. Коробку наповнюють зараженим зерном з партії, якою заповнені касети. З цієї коробки відбирають пробу з 100 зерен, яку аналізують шляхом їх розрізання. Встановлюючи вологість зерна, визначають і ступінь його зараження ситотрогою, а також наявність кліщів. Зібрані у сито яйця провіюють у витяжній шафі на мілких ситах або за допомогою віялки, сконструйовані у Всесоюзному інституті захисту рослин. Яйця, які не використовуються в день збирання, зберігають у льодовні або в холодильнику. Пакують їх у невеличкі паперові пакетики, на яких вказують дату збирання та вагу яєць. Пакетики кладуть у поліетиленові мішечки. Зберігати яйця слід при температурі 1-3О та відносній вологості повітря 85-90%.
← Назад